АНАЛІТИЧНА ДОВІДКА
за підсумками діяльності Сихівського районного суду м.Львова, як адміністративного суду, в межах Львівського апеляційного адміністративного округу у 2015 року
До Сихівського районного суду м.Львова за період з 1 січня 2014 р. по 31 грудня 2014 р. надійшло 383 справи. Кількість надходжень за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2015 р. зменшилась та складає 267 справ, з яких: позовних заяв – 244; заяв, клопотань, подань – 23 (забезпечення позову – 4; в порядку виконання судових рішень – 18; заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - 1). Нерозглянутими станом на 1 січня 2016 р. залишилось 5 справ.
Львівським апеляційним адміністративним судом та Вищим адміністративним судом України за наслідками розгляду апеляційних і касаційних скарг у 2015 р. змінено та скасовано 60 судових рішень по адміністративних справах, ухвалених Сихівським районним судом м.Львова, як адміністративним судом.
Серед змінених та скасованих судових рішень переважали постанови -68% (41 постанова), частка скасованих ухвал становить 32% (19 ухвал). При цьому, серед постанов скасованих 34, а змінених 7.
У структурі згаданих вище спорів переважали спори, пов’язані із пенсійними та соціальними виплатами - 66,7%.
У справах за позовами відділів соціального захисту та органів пенсійного фонду до органів державної виконавчої служби про визнання дій протиправними та скасування постанов, Львівським апеляційним адміністративним судом та Вищим адміністративним судом України скасовано 8 постанов суду першої інстанції.
Так, Львівським апеляційним адміністративним судом скасовано постанови суду першої інстанції про задоволення позовів про визнання протиправними дій державного виконавця щодо накладення на боржника штрафу у виконавчому провадженні та скасування постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні і відмовлено в задоволенні даних позовів. Підставами для цього слугували невиконання судового рішення без поважних на те причин, обов’язковості виконання постанов суду в адміністративних справах, що набрали законної сили (ст.129 Конституції України, ст.ст.7, 14 КАС України), неможливість покликання органу державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (практика Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Кечко проти України»). Таким чином встановлено, що державний виконавець, накладаючи штраф на відповідний відділ соціального захисту чи орган пенсійного фонду, діяв у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» і відсутні підстави визнавати його дії протиправними (3 справи).
Водночас, скасовуючи постанову про відмову у скасуванні постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні та задовольняючи позов, Вищий адміністративний суд України встановив, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього. Невиконання судового рішення управлінням пенсійного фонду в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 24 березня 2015 р. по справі №21-66а15, яка в силу приписів ч.1 ст.244-2 КАС України зобов’язує привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України. Таким чином, враховуючи вимоги ст.229 КАС України, підставою для ухвалення нового судового рішення стало порушення норм матеріального права.
У згаданій категорії справ також було скасовано постанову суду першої інстанції в апеляційному порядку, оскільки відповідачем у справі є відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, а відтак справа у відповідності до ст.18 КАС України, якою передбачено предметну підсудність адміністративних справ, підсудна окружним адміністративним судам. Таким чином справу розглянуто та вирішено неповноважним судом, що стало підставою відмови у задоволенні позову.
У 5 справах про перерахунок пенсії та соціальних виплат апеляційний адміністративний суд скасував постанови суду першої інстанції та в частині вимог залишив позовну заяву без розгляду у зв’язку із неврахуванням останнім при постановленні судового рішення положень ст.ст.99, 100 КАС України щодо строків звернення до адміністративного суду та наслідків їх пропущення. Вказане є прикладом порушення норм процесуального права.
За умовами ч.1 ст.203 КАС України постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження в справі закривається з підстав, встановлених ст.157 цього Кодексу. Суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (ч.1 ст.157 КАС України).
Із вказаних підстав скасовано три постанови суду першої інстанції із закриттям провадження у справі. Так, апеляційний суд, враховуючи визначення справи адміністративної юрисдикції (п.7 ч.1 ст.3 КАС України) та вимоги положення ст.17 КАС України (юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку з здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій), дійшов висновку, що у публічно-правових відносинах одна особа має та реалізує певні публічні права чи інтереси, а інша особа відповідно виконує певні публічні обов’язки або дотримується публічних заборон. У разі невиконання останньою особою своїх публічних обов’язків або недотримання публічних заборон вона порушує публічні права чи інтереси першої особи, яка не в змозі їх належним чином реалізувати. За цих обставин ця особа має право подати до суду адміністративний позов на захист своїх порушених публічних прав, свобод чи інтересів у публічно-правових відносинах. Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин. Звернення особи з позовом до суду на захист іншого, крім публічного права, свободи чи інтересу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Відтак, спори щодо житлового будинку, підвальних приміщень та щодо права на приватизацію земельної ділянки носять виключно цивільно-правовий характер та не підлягають розгляду та вирішення в порядку цивільного судочинства.
При цьому, за правилами цивільного судочинства можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, а також вимоги про скасування акта про право власності, виданого на підставі такого рішення. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2014 р. (справа №21-405а14)
Найчастіше судом першої інстанції допускались порушення норм процесуального права при постановленні ухвал за заявами (поданнями) про зміну способу виконання рішення суду у справах про перерахунок та виплату пенсії (15 справ). Так, ухвалами змінено спосіб і порядок виконання судового рішення із зобов’язання відповідача – відповідного органу пенсійного фонду нарахувати та виплатити пенсію у відповідному розмірі на стягнення з останнього визначену суму коштів.
При цьому, суду апеляційної та касаційної інстанцій зазначили, що під зміною способу і порядку виконання судового рішення відповідно до ст.263 КАС України слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлені порядок і спосіб. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті. Таким чином, за змістом наведених правових норм, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити у такій зміні, не змінюючи при цьому змісту вказаного судового рішення. Зміна чи встановлення способу і порядку виконання рішення можлива лише у виняткових випадках. Зміна на підставі ст.263 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до ст.162 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
На підставі наведеного, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов’язання органу пенсійного фонду здійснити виплату із зобов’язання на стягнення такої виплати є незаконною. Також зазначено, що невиконання відповідачем зобов’язання в частині виплати пенсії через брак коштів на її виплату в розумінні ч.1 ст.263 КАС України не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку виконання судового рішення, оскільки ця виплата буде виконана при надходженні коштів із Державного бюджету України. Змінюючи спосіб виконання постанови суду, фактично змінив її суть, а вирішення питання про стягнення коштів як заборгованості невиплаченої пенсії, яка нарахована у разі виконання рішення адміністративного суду, відноситься до юрисдикції цивільних справ.
Аналогічна правова позиція щодо застосування ч.1 ст.263 КАС України, якою передбачено право на звернення із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення була висловлена у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2014 р. у справі №21-394а14 та від 13 січня 2015 р. у справі №21-604а14.
Випадків порушення судом встановлених законом скорочених строків розгляду справ, визначених ст.ст.181, 183-2 КАС України, не було.
|
Голова Сихівського районного
суду м.Львова
|
С.Є.Лєсной
|
_03_03.png)
